Особливості розвитку та підтримки дітей із церебральним паралічем создание сайта визитки компоненты Joomla 2. Порушення опорно-рухового апарату, насамперед дитячий церебральний параліч (ДЦП), є одним з тяжких порушень психофізичного розвитку дітей, яке проявляється в порушеннях рухових функцій, які часто поєднуються з розладами мовлення, іншими ускладненнями формування вищих психічних функцій та особистості, а нерідко із зниженням інтелекту. Порушення функцій опорно-рухового апарату зустрічається у 5-7 % дітей. Переважна більшість з них - це діти з дитячим церебральним паралічем (89%) – одним з найпоширеніших неврологічних діагнозів. Термін «дитячий церебральний параліч» об’єднує групу станів, при яких порушуються рухи та здатність контролювати положення тіла у просторі. Церебральний параліч часто супроводжується порушенням мовлення, психіки, зору, слуху, іноді – епілептичними нападами. Причинами ДЦП до народження можуть бути інфекційні захворювання матері під час вагітності, особлив
Сообщения
Організація навчання та виховання дітей із затримкою психічного розвитку ТРА 19, 2020 by OLENA in ПОРАДИ ПЕДАГОГАМ Школярі з ЗПР не готові до навчання в школі, так як у них не сформовані знання, уміння та навички, необхідні для засвоєння шкільної програми. У результаті діти не здатні опанувати читанням, письмом, рахунком без кваліфікованої допомоги. Викликає утруднення дотримання норм поведінки, прийнятих у школі. Ослаблена нервова система тільки погіршує ці труднощі. Швидке стомлення, зниження працездатності, нездатність завершити розпочату справу, яскраво характеризують школярів із ЗПР. Багато хто з таких дітей мають проблеми із зоровим, слуховим і тактильним сприйняттям. Мова і мовлення. Діти мають бідний словниковий запас, граматичні конструкції носять примітивний характер, велика кількість помилок синтактичного плану (злиття кількох слів, невміння визначати межі речень). У дітей із ЗПР визивають труднощі звуковий аналіз слів, пропуски голосних й приголосних у середині та в к
НАВЧАННЯ ДІТЕЙ З ПОРУШЕННЯМ СЛУХУ (практичні рекомендації) СУРДОПЕДАГОГІКА – розділ спеціальної педагогіки про розвиток, виховання та навчання дітей і дорослих з вадами слуху. ПРЕДМЕТ - процеси розвитку, виховання та навчання дітей і дорослих з вадами слуху. Основні ЗАВДАННЯ судопедагогіки: 1. Розробка методів діагоностики порушень слуху, в тому числі – раннього виявлення. 2. Вивчення особливостей психічного розвитку дітей в умовах слухової депривіації. 3. Дослідження законоірностей компенсації вад слуху. 4. Розробка теоретичних основ розвиваючої та корекційної роботи з глухими та слабочуючими дітьми. 5. Удосконалення методів корекційно-розвивальної роботи з дітьми з вадами слуху, в тому числі – формування мовлення, розвитку слухового сприймання, навчання вимові. 6. Визначення задач, принципів, змісту і методів навчання та виховання дітей з вадами слуху на різних ступенях освіти. 7. Організація допомоги батькам у вихованні дітей з вадами слуху. 8. Сприяння повноцінній інтеграції осі
Особливості розвитку та підтримки дітей з порушеннями зору создание сайта визитки компоненты Joomla 2.5 Основну інформацію про навколишній світ (до 90 %) дитина отримує через зір, який є провідним сенсорним каналом взаємодії з дійсністю, тому порушення зору суттєво впливають на розвиток дитини. Основним критерієм зорових порушень є гострота зору, оскільки вона має найбільше значення для життєдіяльності людини. При зорових порушеннях гостроту зору ділять на: -відносну (гострота зору без окулярів), -абсолютну (гострота зору в окулярах/лінзах). До порушень зору відносять сліпоту, слабозорість, косоокість. Сліпі (незрячі) діти – це діти з абсолютною гостротою очей, що краще бачать з оптичною корекцією від 0 до 0,04, тобто в них або зовсім відсутні зорові відчуття, через те, що обидва ока втрачають спроможність до відчуття світла та кольоророзрізнення, або спостерігається світловідчуття чи незначний залишковий зір. Тотально сліпі – діти, в яких гострота зору дорівнює 0 або залишаєтьс
Термін “інклюзія” з’явився через необхідність залучення людей з інвалідністю до суспільного життя. Він закріплений у Конвенції ООН про права людей з інвалідністю. Але інклюзії можуть потребувати не лише люди з інвалідністю, а й будь-яка людина в певних життєвих ситуаціях. Вважається, що в будь-якому суспільстві людей з інвалідністю в середньому 10%. За даними Міністерства соціальної політики, в Україні – 2,6 млн людей з інвалідністю. Це 6% усього населення. Із них – 168 280 дітей. Дані Всесвітньої організації охорони здоров’я вказують, що у нас 6,7 млн (15%) таких громадян. 0,9 – 1,8 млн людей інвалідність суттєво заважає в житті. Інвалідність – це соціальний конструкт, результат взаємодії в суспільстві особистісних факторів та факторів проживання. Це не індивідуальна проблема, а наслідок неправильної організації суспільства. Для людини з інвалідністю інклюзія – це організація життя суспільства без бар’єрів або усунення наявних. Ідеально, коли людині з інвалідністю не потрібно